Без тебе я ніби пташка, якій відрізали крила.
Без тебе я ніби риба, яку витягли з води і залишили на березі.
Без тебе я ніби свободолюбива вовчиця, яку закрили в клітці.
Без тебе я ніби людина в комі, від якої від’єднали кисневу маску.
Лише з тобою я можу насолоджуватись висотою польоту, дальнім плаванням, вільними просторами і всім, що надає можливість жити.
Тобою я дихаю, марю, живу, про тебе завжди думаю, тебе бачу у снах.
Ти все, що у мене є. Ти – моє повітря, моя пожива, мої ліки, мій сон. З тобою пов’язані мої щасливі моменти, лікування мого серця, мої мрії, мої рухи, кроки, мої сни.
Дивлячись на тебе, бачу відблиски сонячного проміння за твоєю спиною, чую музику, що лунає в душі...
Хочеться бути лише з тобою. І я буду! Буду до тих пір, поки тобі це буде потрібно...

                                                                                                                                                                                         (16 грудня 2008року)