Хтось зачиняє за собою двері твого серця і йде, не обертаючись; хтось стукає у них, але вони так і не відчиняються; а хтось просто мовчки стоїть під цими дверима з надією, але не наважується зробити крок вперед і залишається непоміченим!!! І як же, все-таки, важко усвідомлювати те, що ти готовa відкрити ці двері і впевнено знаєш кому, та замість замочка там рубці... Рубці, до яких не підбереш ані ключа, ані ліків...