Мне даже из родного тяжедо бывает уезжать... Тяжело оставлять что-то у себя за спиной, осознавать, что ещё одна маленькая-маленькая ступенька позади...
погоджуся з Ice_n_Rain, з тих міст куди їздила "в гості" від"їжджати набагато тяжче, ніж з рідного... бо до рідного завжди знаєш що повернешся... Інша справа, коли ти вчишся в іншому місті, то тоді зі свого від"їжджати важче, щоразу десь далеко в підсвідомості очікуєш повернення...
Але найважче - це в иїжджати з міста в якому прожив більшу половину життя в місто яке не знаєш (не плутати з виїздом на навчання)... і тут раз, зміна міста, оточення, друзів.... в більшості саме така зміна супроводжується затяжливим, ніби "сезонним" депресивом...
Мне, например, сложнее возвращаться. Знать, что приключение позади, началась все та же жизнь (в которой, конечно тоже есть место подвигу), все те же места и люди... Возвращаться - это как признавать поражение. Лично для меня.