Уже давно по Інтернету гуляють вперті слухи, що Окружний адміністративний суд м. Києва «не рівно дихає» до однієї політичної сили (зветься БЮТ), причому дихає так «самозабвєнно», що навіть отримав власне ім’я – Окружний адміністративний суд м. Києва імені Андрюшки Портнова!

Але я довго не хотів вірити цьому, адже самі поняття "суд", "суддя" повинні вселяти священний трєпєт і відчуття чогось вищого, священного і чистого.

Проте знедавна «інтернетівські чутки» видаються мені все більш і більш правдоподібними, що зумовлено спостеріганням за тим, як зовсім по-різному даний суд відноситься до розгляду справ в залежності від того, в якості кого в судовому засідання виступає БЮТ.

От наприклад, не встиг ще БЮТ подати позов про скасування Указу Президента № 911 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України VI скликання та призначення позачергових виборів», як Окружний адміністративний суд кинувся його задовольняти.

Враховуючи, що Указ Президента оприлюднено лише 9 жовтня, і враховуючи, що в Окружному адміністративному суді м. Києва позови приймаються лише до 13:00, навряд чи позов подано раніше 10 жовтня, тобто п’ятниці. А значить, за один день - п’ятницю, ну максимум за півтора дні, проявивши "нєвіданую рєзвость молодих рисаків", голова суду О. Бачун встиг «розписати» справу на суддю Келеберду, а той так жваво взявся «розглядати», що Президент в цей же день 10 жовтня його звільнив.

Така «рєзвость» голови суду та судді даного суду у прискоренні розгляду справ, звичайно, могла б викликати лише повагу, тим більш, що цього від них вимагає Кодекс адміністративного судочинства – частиною 3, ст. 107 якого встановлено, що «питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду», якби не одне "але": "рєзвость" даний суд, у справах де фігурує БЮТ, проявляє чомусь переважно коли БЮТ є позивачем і зацікавлений у чим швидшому розгляді справи, але якщо БЮТ є відповідачем і зацікавлений у тому, щоб справа чим довше не розглядалась, голова та судді цього суду проявляють дивну сонливість, апатію та процесуальну імпотенцію.

З проявами цієї слабості невідомого науці походження довелось зустрітись і мені. Опишу мою зустріч з «фєномєном» по порядку.

30 червня цього року відбулась знаменна подія – сама чиста і пухнаста політична сила нашого часу, БЮТ, провела свій з’їзд, на якому виключила із своїх рядів тих, хто ганьбив її славне незаплямоване бюджетним, земельним та іншим дерибаном ім’я, в тому числі і 8 депутатів Дніпровської районної у м. Києві ради, частину з яких я добре знаю.

Підставою звільнення, як було зазначено у рішеннях Ради «Виборчого блоку політичних партій «Блок Юлії Тимошенко», затвердженого 30.06.08 з’їздом блоку, було те, що названі депутати начебто не ввійшли до фракції БЮТ у Дніпровській районній раді - хоча це не відповідає дійсності, так як є документи, які підтверджують, що зазначені депутати не лише ввійшли в свій час у фракцію БЮТ в Дніпровській райраді, але й рішенням фракції були з неї виключені.

Про справжні причини виключення цих депутатів я напишу окремо пізніше, поки що ж лише зазначу, що брехня і відверта фальсифікація, навіть якщо вона підкріплена підписом самої божественної леді Ю та святого отця Турчинова, все одно залишається брехнею і фальсифікацією, а тому зазначені депутати вирішили оскаржити цю фальсифікацію до Окружного адміністративного суду м. Києва, при цьому частина з них запросили мене у якості їх представника.

Позови було подано 14 липня 2008 року. Нагадаю, що відповідно до ч. 3, ст. 107 питання щодо відкриття провадження повинно було б бути вирішене не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви, тобто не пізніше 15 липня, але тут почалися загадкові містерії та прояви дії позаземних впливів.

Спочатку голова суду довго перетирав позовні заяви, напевно медитуючи над ними, розраховуючи, можливо, відчути таємні масонські знаки, написані невидимим чорнилом, а потім розписав справу на суддю П.В. Вовка, який в цей час, за дивним збігом обставин, знаходився у відпустці, а тому ну аж ніяк не міг прийняти рішення щодо відкриття провадження у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України. Ну, хіба що в Окружному адміністративному суді Києва здійснюється судочинство і в порядку «телепатичного провадження», а процесуальні документи пересуваються силою думки і на відставні.

Якщо ж не брати до уваги телепатичні можливості, то слід зробити висновок, що голова суду свідомо порушив закон, та, розписавши справу на суддю, який знаходився в цей час у відпустці, свідомо унеможливив дотримання процесуальних строків.

Вийшовши із відпуски, суддя П. Вовк також не став вирішувати питання щодо відкриття провадження одразу, а довго перетирав аркуші позову, напевно надіючись, як і голова суду, відшукати в ньому таємний зміст.
Але врешті-решт 20 серпня 2008 року ухвали про відкриття провадження були народжені. Ну а те, що замість «не пізніше наступного дня», як те передбачено ч.3, ст. 107 КАСУ, вийшло місяць з лишком, то дрібниці - це ж не позов БЮТу розглядати про скасування указів Президента, де необхідна космічна швидкість.

Попередні судові засідання були призначені на 18 вересня 2008 року (майже через місяць), проте провести їх не вдалось, так як від БЮТу надійшло клопотання про перенесення попереднього слухання, так як їх юрист зайнятий у іншій справі і не може бути присутній на судовому засіданні. Моє зауваження щодо того, що я чогось сумніваюсь, що у такої потужної політичної сили як БЮТ працює лише один нещасненький юрист (напевно, по бідності найняти хоча б ще одного вони не можуть), суддя не взяв до уваги та задовольнив клопотання відповідача, перенісши попередні слухання аж на 8 жовтня.

До речі – ніхто не знає розрахунковий рахунок БЮТ? Я в порядку гуманітарки перерахував би їм гривень 500 – щоб ці сіроти убогі змогли б хоч адвоката найняти.

Далі дія потусторонніх сил лише посилювалась. 8 жовтня у суді виявилось, що ні відповідач (БЮТ), ні треті особи (Дніпровська райрада і ТВК) не були повідомленими про те, що попередні слухання були перенесені на 8 жовтня (я ще хочу сходити в суд, перевірити чи відправлялись повідомлення), і, ви будете сміятись, але попередні слухання знову були перенесені, на цей раз – аж на 29 жовтня.

Зазначу, що ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що адміністративна справа повинна бути розглянута у двомісячний строк після відкриття провадження. А відтак, 29 жовтня, коли буде проведено лише попередні судові засідання (і то – якщо станеться чудо), мине акурат 9 днів як розгляд справ, взагалі-то, повинен бути вже завершений.

Таким чином, титанічними зусиллями голови Окружного адміністративного суду Києва та судді П. Вовка порушено всі процесуальні строки, а розгляд справи затягується на невизначений термін.

Обумовлюється це тим, що виграти позов у БЮТу немає жодного шансу, так як рішення про дострокове припинення повноважень депутатів є безпідставні, в їх основі є тупа і примітивна брехня, а тому вони обрали зовсім іншу тактику – протягнути справу на півтора-два роки, поки не відбудуться вибори до районних рад та не буде обрано їх новий склад, а тоді уже, як говориться – «поїзд поїхав».

І, якщо справа буде розглядатись так, як вона зараз розглядається, то з врахуванням часу розгляду в Київському апеляційному адміністративному суді, який, як відомо, на процесуальні строки плює ще цинічніше, то у БЮТ є всі шанси забезпечити торжество фальші і підробки.

Порівнюючи космічну прить, яку проявляє Окружний адміністративний суд м. Києва тоді, коли йдеться про розгляд позовів, поданих БЮТом, коли БЮТу вигідніше чим швидше отримати рішення, та слабость і сонливість тоді, коли йдеться про розгляд справ, де БЮТ зацікавлений у їх затягуванні, «інтернетівські чутки» щодо того, що Окружний адміністративний суд м. Києва є приватним кишеньковим судом БЮТу, видаються не такими вже й неправдоподібними.