Це історія життя…. Історія того, що може статися сьогодні чи завтра…. Історія, яка насправді відбувалась….

Розділ 1
ВОНА йому подобається….

Була рання осінь. Ранок не пророкував нічого доброго. Холодний вітер примушував щуритись, проте перехожі ще не квапилися одягати теплий одяг. В повітрі й досі витав дух літа…
Хлопчик років чотирнадцяти уже стояв перед її вікнами…. Йому від життя не потрібно було нічого…. Потрібна була лише ВОНА…. Це примітивне бажання бути поряд…. Як він сміявся коли в пориві люті вона била його…. Ні… Він не злився…… І його зовсім це все не боліло… Йому навіть було приємно, що її руки торкалися його одягу, його тіла…. Дитяча любов….. Все-таки вона буває…
З під’їзду вибігла дівчинка з двома темними тоненькими кісками і величезним портфелем, який зовсім не пасував до її худощавої статури…. Її звали Оля…
-Салютік, Дімка!! Пішли до школи? – прощебетала Оля. Те, що він її чекав кожного ранку стало уже звичним…. По-іншому просто не могло бути. Діма щоразу розповідав усю дорогу різні історії, але цього разу він був на диво спокійний, можна сказати навіть пасивний….
-Це тобі… - якось сором’язливо протягнув хлопчик дівчинці скляну кульку….. Та на мить зупинилась… Поки ще не розуміючи, що буде далі вона взяла кулю в руки…. Сніжинки всередині кулі закружляли і тихо спустилися на дно…. Чомусь її згадались дитячі американські фільми, де казкові історії починалися з таких сніжних куль…
-Ти мені подобаєшся…. – крізь думки почула Оля слова свого супутника…. Цього вона боялася найбільше…. Колись хотіла, а тепер боялась…. Маленький хлопчик в окулярах, з великим словниковим запасом тепер просто не знаходив слів…. А Оля….. а Оля дивилась в кулю, ніби намагалась щось там знайти… Їй не хотілось піднімати очей… і так було зрозуміло, що колись це мало статись…. вона ж знала, що так буде, коли дозволяла Дімі з нею спілкуватися…
-Дім… пішли до школи… - ледве спромоглася сказати вона…. Решту дороги вони майже не говорили….кожен поринув у свої думки…..