Привіт! А пам*ятаєш ми з тобою були разом....???? Я ще не забула...
твої очі, твої губи, твої бажання..
Так, я пам*ятаю...
тебе...
кохаю...

Малюю образи чарівні
про свої дикі почуття
забуті дні тобою, дивно,
як це пройшло і
я цього не помітила.
Серед поодиноких снів,
десь затамувавши подих,
пригадую твої слова,
твої обійми, твій стомлений бажанням стогін.
"Прощавай", лиш тебе я ще не відпускаю...
Й проста на валентинці фраза
"Чекаю на тебе..."
й забути не зможу, можливо,
а може...

Єдине ім*я на світанку,
несамовите "Дякую" після сніданку,
та "body art" у вранішній постелі,
й очікуючий погляд в стелю.
Невдоволення чи просто не задовільненне бажання,
Питання в тому, що таке "кохання"???

Не відчуваю болю,
відчуття польоту,
навіть, якщо тебе немає поряд,
ти поряд, бо "love story".
Чарівно, все так чарівно,
та, до сих пір, не ти поряд зі мною,
шалені почуття, новорічна історія,
й чим же закінчиться це все,
не можу збагнути,
тебе своїм розумом осягнути,
й того, чого хочеш ти...

Коханий, до тебе звертаюсь, саме до тебе! Я хочу бути поряд із тобою...
Дай мені хоч маленький натяк на те, що це почуття взаємне й я зроблю все, щоб повернути тебе...
Твій образ переді мною в кожну хвилину, лиш твоє ім*я в мене на думці...
я люблю тебе...
Киця... я чекаю на тебе!