Seven-Eleven

У міжнародному потязі Чернівці- Перемишль,

на перегоні між Франківськом і Львовом,

коломийські заробітчани й заробітчанки

вголос підраховують

учорашні літаки над Америкою.

Одинадцять літаків,цілих

одинадцять!

Я подумки приєднуюся,

подумки загинаючи пальці.

Перші два роз... World Trade Center,

ще два врізались у будівлю Пентагону.

Маємо чотири.

П,ятий упав  у лісах Пенсильванії.

(Чи не під тими соснами,котрі я востаннє

обіймав у червні?)

Ще один на Чикаго.

Плюс один на Лос Анджелес.

Маємо сім.Але де інші чотири?

Ще літають?Збиті?

Чи вибухнули в небі?І як там Лас Вегас?

І де був Малдер,і що робила Скаллі?

І чому Брюс не закрив собою

жодної кабіни пілотів,

з одинадцяти-жодної?

І чому ані Мел,ані Чак,ані інші,

не кажучи вже про Ніккейджа чи Арнольда,

не втрутилися в аферу,стікаючи кров,ю,

за півсекунди до катастрофи

розбивши капсулу,повернувши важіль,

дотягнувшись кінчиками пальців

до детонатора?..

Найстрашніше-це коли герої безсилі.

Найсумніше,коли рятівники не рятують.

Боже,врятуй хоч Ти:

і цю дитинну Америку,і всіх нас,хто в дорозі,

і тих,які вдома,і навіть тих божевільних..

Якщо це тільки входить у Твої наміри.

                        Юрій Андрухович:

               "Пісні для мертвого півня"-2004 "Лілея-НВ"