Включи телевізор. Відкрий журнал ( бажано не „Садівнику” чи „Сільський вісник”, хоча... ). Вийди на вулицю і послухай розмови людей. Нащо? Прислухайся, вчитайся або вдивись яке поняття вони найчастіше вживають. Не сумніваюсь, що це буде слово гламур.
Гламур зараз оточує нас з усіх боків. Проникає у кожен міліметр матерії життя. Пронизує кожну навіть найменшу клітинку організму.
ЗАМАХАЛО!!! Замахало все що пов”язане з цим словом, а таких об”єктів дууууже багато. Нам, українцям, людям, які відствають від європейської моди років так на 3 – 5 намагалися привити те, що нам зовсім не потрібне – гламур. На жаль, це вдалося. Дуже навіть швидко і просто. Тепер без слова „гламур” не обходиться ні подія, незалежно від її важливості – чи то світська вечірка, чи то проста розмова двох подруг по телефону. Тепер ми у полоні цього слова. Все стало поділятися на два види: гламурне і негламурне. тепер гламурним може бути будь – що. Гламурний одяг, гламурний макіяж, гламурний телефон, гламурна поведінка, гламурна музика і навіть, що найстрашніше, гламурні неформали...
ФЕ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Усі ці гламурні штучки тягнуть свої блискучі щупальці до нас, а точніше до нашого мозку, вони хочуть його забрати, бо інакше, мислячи, ми ніколи не приймемо закони цієї ненажерливої і всепоглинаючої істоти.
Хто зі здоровим глуздом добровільно прийме добу отупіння з відкритими обіймами? Так хотілося б сказати, що ніхто... Але... Але ми прийняли.
Що таке гламур? Якщо почитати журнальчики і подивитися телевізор, то там нам скажуть, що це неймовірно модні речі, бажано блискучі і рожеві.
А що це насправді?
Гламур – це доба, коли мізки заміняється пустими брязкальцями і відправляється відпочивати і життя стає вже не театром, а подіумом. Бр-р-р-рррр..... Моторошно стає від цього. З усіх сторін на нас дивляться „красуні” й „красунчики” які тільки те і роблять, що торочать нам: „Гламур – це круто. Будь гламурним. Не грай мозок нічим складнішим, ніж вибором лахів, які завтра треба буде одягнути (останнє речення заскладне для тих людей і зазвичай воно втричі коротше і легшої будови)” . Нам кажуть це, повторюють і знову впихують у вже спухлий від цього маразму мозок. І більшості через деякий час це здається природнім і досить придатним для життя. Це ніби гіпноз. Та чого ніби....Це і є найсправжніший гіпноз! І люди йдуть в магазини і купують, купують, купують гламурний непотріб... і насправді не грають свій мозок нічим важчим...
Коли я бачу цю зграю живих манікенів мене така злоба бере ( особливо коли бачу гламурних неформалів, краще б я була взагалі сліпа... ), я починаю все більше й більше ненавидіти слово, у всіх його лексичних формах, ГЛАМУР.
Люди, прокиньтеся!!! Невже вам справді подобається ця доба беззмістовності? Невже? Та не вірю, що це було прийняте добровільно! НЕ підривайте моєї довіри. Доведіть, що ви є не щось, а хтось!