вишиванка. раніше я не розуміла всієї насолоди носити вишиванку. спочатку, коли була мала, то так було потрібно, бо виступ, бо на сцені. потім це стало модно і круто, бо свято і всі так вдягнені.
лише цього літа я відчула що таке "вишиванка" і зрозуміла, чому це душа нашого народу. боюсь, що словами це описати неможливо, але цілком можливо розказати як я до цього висновку дійшла..

1. українське весілля, на яке ми потрапили раптово. наречені були в повних українських строях, всі гості у вишиванках. такої краси я нікои не бачила. всі веселі, щасливі. по дорозі хтось думав, що ми йдем в кіно зніматися :) їхали ми до церкви на метро.

2. відвідування церкви в Моршині. майже всі, хто були на службі в ту неділю були одягнені у вишиванки. серед свічок, образів і рушників, люди були схожі на ангелів..

3. парад вишиванок, який на День Незалежності впровадив Скрипка. яких сорочок там тількі не було. тоді я зрозуміла що вишиванка - то справжнє мистецтво, вишукане, досконале, і що саме важливе - наше рідне.

отже, я черговий раз закохалась в нашу культуру, в наше прикладне мистецтво.
обожнюю подорожі до України. там я кожного разу відкриваю для себе українську культуру. одне діло читати і дивитись на малюнках. абсолютно інше - бачити все це і переживати.

ось початок моєї першої вишиванки. поки що малюсенька частина рукава :)
[700x525]

Я мріяла попасти на їх концерт останні 5 років. Ніяк не виходило, то я була в Україні, а вони не мали концертів, то концерти були, а мене не було. Петербург, Москва, Прага - я ніяк не могла доїхати. А тепер вони самі приїхали в Таллінн.
Це було фантастично. Це було неперевершене єднання, любов і тепло. З ними забуваєш про все. Вони вміють лікувати. Ця музика для мене дуже багато значить. А відчути її вживу, це і було щастя.
Знаєте, а мрії збуваються :)
[700x525]

Цього року в Києві був перший форум молоді діаспори. Якраз слідом за Світовим Конгресом Українців, де поважні тьотечки і дядечки вирішували долю світового українства і України і нашого відношення до всіх українських справ, до купи зібрали і молодих представників українських громад світу.
Було нас близько 45 людей, з 30 країн світу. Але то офіційні дані. Насправді дехто завітав лише на пару годин, але якщо людина їхала з Бразилії, то і це вже велике досягнення. Подібний форум вже збирався, але лише країнами Європи. В Київ приїхали всі: Австралія, Канада, Америка, вся Європа, Росія і навіть Хабаровськ :)
Багато з них були в Україні вперше.
Нас водили всюди, показували і все і всіх. Насправді це один з кращих моїх візитів до Києва.
[700x484]

Святкування 20-ої річниці Незалежності України було неймовірним. Навіть не зважаючи на бійки і купу п*яних людей на Маідані. Ми втікли до клубу і мали там українську вечірку. А на майдані було справді трохи страшно. Голос диктора лунав "Ми краща нація в світі..." а під екраном були п*яно-мертві тіла наших громадян. І безліч пляшок по всьому Хрещатику. Безвихідь. Люди люблять переживати її з алкоголем під руку.


і знов ж такі люди.. ніколи не уявляла що за пару днів можна знайти таких гарних друзів. вони дуже відрізняються від тих людей, що живуть тут, в Естонії, і справа не лише в менталитеті.
я закохалась в українських хлопців. вони завжди дивляться в очі. так щиро і відверто. вони балакучі, веселі, розумні і сильні. вони допомогають не тому, що "дівка гарна, раптом щось перепаде". вони вміють бути друзями і слухати.
наші хлопці кращі.

а ще я купила дуже-дуже багато книжок для української недільної школи. є така книгарня "Є". це було єдине місце, де я знайшла достатню кількість і вибір українських книжок. Тягнути мою валізку додому було майже нереально, але я рада, що ми тепер маємо більше сучасних, гарних, цікавих і корисних книжок.

[700x525]

Цього літа я черговий раз відвідала сумівський табір в Україні.
Я обожнюю цих людей. Вони особливі - світлі.
В мене, як завжди, були молодші дівчатка. Цього разу ми на таборі підіймали обізнаність малюків з екології.
Відношення українців до природи жахливе. Це видно не лише по дітях, але й по стану міст, думках і діях людей.
Як можна мати таку прекрасну і багато природу і абсолютно не піклуватись про неї..
Сподіваюсь, що мені хоч трішки вдалося переконати моїх дітей в тому, що захист життя на Землі археважлива тема для людства, що ми і природа - одне ціле.
[640x480]
разом з нами були ще сумівці з Америки, Франції і Канади. чим більше відвідую сумівські заходи, тим більше переконююсь. СУМ - то велика родина. ким би ти не був і з якої б країни ти не був, сумівці завжди радо приймають до свого кола.відчуваєш себе частинкою чогось великого і важливого. спілкування з ними це відчуття радості, і щира посмішка, яка не сходить протягом всієї бесіди.

[640x480]

Та ж сама історія. Знаю, жорстоко, але від душі. Задовбали ті манекени на вулицях. Вони вбивають в мені залишки естетики.


Мозку плавлений сирок.

Присвячується всім ман*якам зовнішності, збоченцям фешіон-індустрії і жертвам атрофації мозку, вбийтеся об стіну, любі друзі.

Відразу хочу звернути вашу увагу, що я ніяк не маю за намір осуджувати моду як явище. Мода – це в першу чергу, вид мистецтва, який теж має право на існування. Хочу напроти поговорити про те, як інформація, подана людьми творчими, сприймається середньостатистичними світу цього.

Як ви вже певно зрозуміли, річ піде о бічах сучасної спільноти (йой, перепрошую за помилку, бичах. Хоча.. в першому теж був свій сенс), іншими словами о супермодних тьолках.
Вони всюди і їх багато. І цей відхил вже починає вважатись нормою.

Наші діти грають з барбі, братз і іншою трансвестито-термінаторно подібною пластмасовою тарою, що вбиває своїм зовнішнім виглядом їх уразливу нервову систему. Діти виростають і сприймають ту лялькову бабу як прототип жінки. У випадках хлопців, накладаємо ще вплив від комп*ютерних ігор, аніме, порноактрис і отримуємо чудовий надувний гумовий матрац з викривленими анатомічними параметрами. Реальні дівчата під цю фігню ніколи не підпадуть, тож нещасним обділеним природою терміново потрібне хірургічне втручання..

Приходить наша бідолашна дівчинка до пластичного хірурга, що сидить у позі гуру, своїм хитрим задом, у шкіряному кріслі за декілька тисяч баксів. Сидить він, слухає кожен день тих бідняжок: в одної губи треба надути, в другої - цицьки, в третьої - попу. І ні, щоб йому займатись хворими людьми, що може гинуть без його лікарських рук, цей м*ясник бере у руці скальпеля і ріже молоду плоть, яка б може без його втручання прожила собі щасливо ще років 50. Ан нєт, операція, а потім –вічна пам*ять ходячому силікону.

Є звісно ж і такі власники плавлених сирков в області мозку, хто під ніж не йде. Може боїться, а може і грошей не стає. Вони мають свої власні методи доробити те, що недоробила природа. Найперше і найнайважливіще це макіяж. Тональнік, на 2-3 відтінка темніший за природній колір шкіри, що накладається рівно до лінії вилиць. Безрозмірного об*єму вії, швидше за все – штучні, надійно приклеєні «моментом». Вискублені брові, і знову зверху намальовані. Якщо в модної тьолкі малого достатку ще й губи тонкі, можна потикати їх голкою, щоб напухли.
Другий крок - це манікюр. Обов*язково нарощені гелєві когті а-ля Фредді Крюгер, зі стразіками. Скажу відверто, якщо в смерті під балахоном є руки, вони саме такі.
Тепер – зажарена на сонці/солярії/авто загарі/зварювальному апараті шкіра, максимально високі ходулі, «пірсінг в пуповину», брендові шмотки з Троєщини і «Я король світу». Дівчинко моя, тобі зручно? Ти хоч дихати під цим саркофагом можеш?

Мода це світ, який існує тільки для тих, хто живе під прицілом фото- і телекамер. Це театр художників, моделей і кутюр*є. Справжня мода дорога і досконала. В звичайної людини немає ні грошей, ні часу, щоб відтворити її. Всі спроби «смертних» схожі на викидні. Таки собі дешеві штучні кучки силікону. Досить вже знущатись над мистецтвом краси. Краса це не 83 поради від тупих жіночих журналів, краса – це внутрішнє світло, що сяє ззовні.

Мораль байки: дівчатка, відрощуйте собі дієздатний мозок.


наочні приклади

Стаття була написана рік тому для газети друзів студентів-редакторів. Нікого нідочого не спонукаю. Прохання висновків не робити, а головне - "все відносно"


Вони не голубі, вони просто кольору неба.

Знайомство з матеріалами статті не рекомендується особам через мірно вдареним у релігію, тьотінкам і дядінькам радянського виховання, а також гомофобному бидлу. Даний текст може викликати у вищезгаданих осіб порушення світогляду і звичної системи цінностей, що може привести до загрози самогубства, диверсій і втрати психічного здоров*я.
Якби не був проти наш гетеросексуальний світ, на чолі з Лужковим Юрієм Михайловичем, одностаттєве кохання завжди було і буде частиною нашої цивілізації. Скажу більше, гомосексуалізм – це явище нормальне і навіть природне. В коханні чоловіка до чоловіка немає нічого дивного, соромного або жахливого. Найстрашніше, що може бути, це наша необізнаність і нетолерантність до цих людей. Тому, мої любі натуральні друзі, змиріться.
Вченими доведено, що існує ген гомосексуальності. Ось чому в одній родині у різних поколіннях можуть з*являтись геї. Може синко і не в татка, але ж, вашу мать, у дядьку, до дідька!! Звинувачення батьків у невірному вихованні абсолютно голослівні. Викоренити те, чим нас наділила природа неможливо. Неможливо замість білявого волосся мати чорне. Його можна лише приховати і замаскувати заради естетики. Але ж де факто воно біляве. (Шановні білявки, як би ви не старалися, все одно дедукція видає вас з потрухом). Саме так ми робимо з геїв натуралів, а потім щиро дивуємось чому це наші легені тишком-нишком лобзають якогось красеня.
Гомосексуалісти, це просто чоловіки з мозком жіночого типу. В їх організмах жіночих гормонів виділяється більше, ніж чоловічих. Як і жінки, вони сприймають чоловічі ферромони, що викликає збудження. Той, хто першим навчиться регулювати свій метаболізм силою думки, в додаток до Нобелевської премії може першим кинути каміння в гомосексуала. Іншими словами, діти мої, хімія то наука, проти неї не попреш.
Знаю, знаю, начитані прихильники версії створення життя вищим розумом, потоком енергії, інопланетним створінням (необхідне підкреслити) скажуть, що за легендами кожен з нас був поділений на чоловічу і жіночу частинку, що кохання об*єднує нас в одне ціле і бла-бла. Вельмишановні, я вас розчарую. На світі існують не лише він, вона, а ще й воно і багацько різних перехідних форм. Стать поняття відносне. При чому, скандал з Кастер Семеною на Олімпійських іграх лише верхівка айсбергу. Таких людей дуже багато. Просто наш «хворий божевільний світ» взяв за норму ділити все лише на чорне і біле. Ці люди необізнаної статі цілком можуть їздити з нам в одному трамваї, штовхати нас у магазині і пити каву за сусіднім столиком. А може це взагалі ви? Хтозна, що в штанях оточуючих нас.
Мої маленькі натуральні друзі, кріпиться, далі – гірше. Гомосексуалізм явище поширене у тваринному світі. В шимпанзе Бонобо активніші самки-лесбіянки, а в пінгвінів Аделі самці-геї. Одне з припущених пояснень - зміцнення стосунків між особинами. Раджу вам почитати «Сексуальні поради для всіх живих створінь від доктора Тетяни». Дуже багато цікавої інформації для збоченої фантазії.
Гомосексуалізм у Древній Греції, в Древньому Римі, при дворах королів, імператорів і князів. Не будемо вдаватися в історію і вияснювати хто у кого побував у ліжку, але ось невеличка частинка списку відомих гомосексуалістів, бісексуалів і лесбіянок: Сократ, Сафо, Леонардо да Вінчі, Оскар Уайльд, Шекспір, Чайковський, Марина Цвєтаєва, Олександр Македонський, Ейзенштейн, Марлен Дітріх, Джанні Версаче. Хіба вам важливо кого вони цілували, прокидаючись вранці, чоловіка чи жінку? От і мені ні.
Кохання річ цікава і алогічна. Якщо кажуть, що ми кохаємо людину за душу, то немає нічого дивного, якщо моя кохана людина буде зі мною одної статі. Раптом в цій реінкарнації вона жінка, в наступному житті чоловік і тільки з третьої спроби вже броколі. Отже, мої любі гетеросексуальчики, кохайтеся і дайте іншим теж таку можливість.
Хочу окремо звернутись до батьків, чиї діти зізнались у гомосексуальному коханні. Вони дуже сміливі люди, які мали сили сказати вам правду, бо вони вас люблять і хочуть, щоб ви знали і сприймали їх справжню суть. Від того, що ваш син кохає чоловіка, він не перестає бути вашою дитиною. Він не стає кращим або гіршим. Просто він такий.
[226x223]

Сіра скеля під низьким небом,
А на скелі її душа.
Ноги звісивши вниз до землі,
Колискову співає вона.

-Що з тобою, мій любий Янголе,
Хто загнав тебе сюди?
І чому так сумно очі
Опустила сьогодні ти?

-Я не бачу зірок, мій друже,
Заховались вони від нас.
А може вони померли?
Ти прийшов у недобрий час..

-Любий Янголе, що тебе тужить?
На вустах лише усмішки прах.
І постій, чому це з ним поруч
Краплі крові на твоїх губах?

-То не кров, мій любий друже,
То журба моїх мрій і надій,
Вони вбиті жорстоким даром,
Сідай поруч, під вітром не стій.

Дві душі без облич і без одягу,
Без м*язів, кісток і тіл.
Два прозорих потока енергії,
Яких наповнив нещастя біль.

-Я не знаю, мій любий Янголе,
Звідки сльози у твоїх очах,
Поясни мені, мій Ангелику,
Що тримаєш ти у руках?

-То є доля моя невдалая,
Благо, скінчиться скоро все.
Десь внизу під скелею море,
В ньому, друже, тіло моє.

-Не треба, мій любий Янголе,
Ходім назад до людей.
Не дасть вода тобі спокою,
загляни ж до моїх очей!

-Любий друже, співай зі мною
Колискову для щастя й життя.
Може так я присплю їх невірних,
А сама піду в небуття..

-Не лишай мене, мій Янголе,
Я готовий з тобою піти,
Я на себе візьму твоє горе,
Благаю тебе, не йди!

-Любий друже, ти маєш жити,
Повертайся назад до води.
Тепер я вільна і можу летіти,
Я пам*ятатиму тебе завжди.



[347x292]

лялька мотанка.

[525x700]
[525x700]

4 дні і пальці в кров :)
[700x525]

хотіла поступити десь на дизайн текстилю чи то художню вишивку, чи щось таке творче. може заочно, може додатково. батьки сказали, що вчитися малювати у 21 рік це смішно і щоб я туди навіть не лізла, бо поки я аматор, в мене все кльово, ак тількі буду професійним митцем, загублюсь в мільйонах таких самих митців.
тоді логічне питання, чому вони не сваряться і не просять припинити гратися з ляльками і стрічками, але напроти заохочуть мене до цієї справи і хвастаються досягненнями..
[525x700]

якби бачити поряд собою людей щирих, без масок, без синтетики.
я вже розгубила так всіх друзів, чи то "друзів".
втомилась, не хочеться мені нікого, виїли вони мені душу.



Дощ надсилає нам думки похмурі,
І вітер додає неспокою душі.
Але, мій друг, ти не лякайся бурі
Вона не зайде за добра межі.

Життя - воно важке, я знаю, друже,
І долі нас так легко спокусить.
Ніколи не ивись на світ байдуже,
Бо твоє серце створено любить.

[700x525]

перші писанки :)
[525x700]

я повернулась.

це було цікаво.

зустріла багато хороших людей.
і послухала трохи моральних уродів.
подивилась на життя богатих.
і в очі бідних.
дізналась як вони зберігають природу.
а потім нищать її.
як вони посміхаються на роботі.
і плачуть вдома.

але сан франциско гарний, соняшний і привітний.
я рада, що побувала там. здається я буду сумувати.
[604x453]

ніколи б не подумала, але..
я їду в середу в США.
Буду представляти Естонію в програмі Young leaders Dialogue with America. Спочатку будемо в Вашингтоні 3 дні. Потім всі розїдуться по різних містах, в залежності від теми діалогу. Політика і трансатлантичні відношення поїдуть Нью Йорк, екологія і клімат десь в Колорадо, а толерантність і різноманіття культур, де прийматиму участь і я, у Сан Франциско. Ну і в кінці знов Вашингтон.
з одного боку, я все ж таки проти зовнішньої політики США.. занадто багато крові.
але з іншого боку, не думаю, що мені ще якось припаде можливість безкоштовно покататись в Америку.

а ще хочу весни.
[600x400]

друг попросив зробити футболку
мама весь цей час стрибала навкруги і голосила про те, який поганий малюнок і що черепи малювати не можна :)
[700x495]

Это цитата сообщения do_it_baby Оригинальное сообщение

.



Самые верные друзья

 

Читать далее...

мені страшенно лінь викладати фото нових робіт.
але кому все ж таки цікаво, можна подивитись тут

восени мене запросили прийняти участь у виставці, яку організовувало Посольство України в ЕР.
це була виставка "Український світ" Анжеліки Рудницької.
:) приємно, коли твої роботи висять поряд зі справжніми роботами справжнього художника.
Виставка мандрувала Естонією, а зараз в Фінляндії чи Латвії..


я люблю цю картину.
Вона зроблена за мотивами картини Катерини Білокур "Піонії".
[525x700]

всіх зі святами.щастя і любові.
[590x393]

Я вмираю давдцятий раз,
В серці-вакуум почуттів.
Волі зламаний каркас
Сріблом жаху сніг накрив.

Осінь вбито ще до світанку,
Все листя в багровій крові.
Диха холодом вітер зранку,
Я лежу тихо-тихо в землі.

Мої сковані руки і ноги,
Сипле небо на місто скло.
В кого спитать допомоги?
Іншим людям завжди всеодно.

Я знаю, що мала можливість
Врятувати себе від труни.
Якби тільки встигла крила
Відростити собі до зими..
[700x525]