Мені іноді стає так сумно...І сумно без причини...Ось так просто...Тоді я беру перо....Ой, ні не перо, звичайну чорну гелеву ручку і пишу...З-під пера виринає щось на зразок :

Де зміст життя людини?
Де банальна причина буття?
Минають години й години,
А правди нема як нема...

Або :

Лиш усмішка жевріє льодом,
Лиш серце тиші в унісон.
Ніколи більш не буду людом
Людина я. Такий закон.

Багато людей мене просто не розуміє...Сумно...