Глянувши на цю картину, яку написав директор одного крупного банку, виставка якого зараз проходить у моєму вузі, мені захотілося передати почуття, які у мене виникли... Так "народився" цей вірш...

Хвилі життя – безкрає море,
Примушують тебе щастя шукати,
Іноді ласкаві, як мати,
Іноді жорстокі, як горе…

Сонце грає на плесі морському,
Пускає промені глибоко у воду.
Глянеш у море – немає броду,
Лиш спить тихо серце у ньому.

Шукаєш завжди шлях простий,
Зайшовши раптом в кут глухий.
Та навіть човен одинокий
Знайде дорогу своїх мрій.
[700x525]