Настроение сейчас - В принципі норм

За весь час свого існування людство переймалося питанням: що означає дійсно жити?
Над цим питанням розмірковувало багато філософів, письменників, поетів різних часів та народів, висловлювалося ними багато різних думок. Я погоджуюся з тими, хто стверджував, що життя – це щоденна боротьба за саме життя як таке. Адже кожен з нас хоче не просто існувати як біологічний вид, а довести всім, що людина – це дійсно високорозвинена мисляча істота. Жити потрібно так, щоб і після смерті не померти, щоб горіти, а не тліти. Так стверджував український поет Симоненко. Тобто, людина повинна прожити відведений їй час так, щоб їй не було соромно за своє життя у старості. Просте життя без мети, яке зводиться до простої боротьби за примітивні потреби існування, - таке життя, - туга, томління і мерзенність.
Щодня на людину чатує безліч проблем та невдач. Більшість зациклюються на них, коли у них щось не виходить, вони впадають у відчай і життя їхнє перетворюється просто на існування. Але не всі опускають руки у скрутні часи. Ці люди борються проти незгод, намагаються зробити все можливе і неможливе, щоб життя їхнє не було марним. Їх можна назвати справжніми героями, бо не кожному личить дійсно жити. Просто існувати – соромно. Краще віддавати перевагу короткому і чесному життю, ніж короткому і ганебному.
Тому між людським життям та існуванням є різниця. Їх розділяє величезне провалля, міст через яке – це час. З точки зору молодості життя – це безкрайнє майбутнє, тому людина не задумується над тим, як вона живе. У старості шлях, який ти прожив здається дуже коротким минулим. Іноді воно не таке, яким уявлялося у мріях чи думках. Тому не варто зациклюватися на насущних проблемах, щоб потім ти міг сказати з гордістю: я жив чи жила.

[407x600]