[475x698]
Подивитись фільм жахів про когось,хто приходить до тебе вночі і вбиває, і піти лягати спати.. подивитись фільм про маньяка,що гвалтував свою жертву,а потім вбивав її,відрізав їй орган,тощо, і ходити по темних вулицях.. почути в новинах про манька-гвалтівника і,наближаючись до темної арки,почати придумавити що б зробити,або сказати,щоб тебе не чіпали..подивитись фільм про насильство і зайнятись сексом.. прочитати про дівчат,які завагітніли,бо під час сексу не використовували презервативу,і нехтувати засобами захисту.. знати,що в 16-річному віці після аборту є великий шанс більше ніколи не завагітніти,і знову не користуватись презирвативом.. побачити з вікна кров на асфальті і машину,-це була дівчинка,якій було 14 років,коли вона ввечері перебігала дорогу,але не встигла, і бігом перебігти дорогу з думкою "та встигну!"... побачити об"яву про дитя,що загубилось і залишити свою дитину на пару секунд з думкою "та що з ним станеться за цей час!"...
Що це,як ви думаєте? Це страх. Це впевненість..Це надія. Впевненість,що побачене в кіно може бути тільки в кіно! Аж ніяк не в реальному житті! Впевненість,що маньяк може пристати до будь-кого,тільки не до вас! Впевненість що все це може (якщо може) статися насправді,але уж точно не з вами! Ось що це. Так,легше думати,що цього з Вами ну аж ніяк не станеться,ніж зайвий раз перестрахуватися. Не обмежувати себе в своїх бажаннях,сподіваючись,що з тобою такого не буде. Та інколи краще уявити себе на місці постраждалого, щоб не повторювати помилок,які потягнуть за собою жахливі і небажані наслідки.