14 лютого.... - знову мій благовірний подарує мені бриліант, або краще машинку. ох, як я вдало знайшла собі мужика. в ліжку добрий та ще й багатий. нічого що його іноды тягне на романтику, це я з нього вибью.- думала Анька йдуччи на побачення до свого МЧ покачуюючи бедрами то в ліво то в право, то в право то ліво, на високих підборах і у гарненькій шубці яка явно коштувала не одну штуку баксів.
свого хлопця Анька побаччила ще з далеку, прижмурилась і її очі розширились в нерозумінні. зі своїм безперечним зором( у Ані завжди все бул найкраще і найліше) не побачила якогось величезного подарунка. її хрода стала більш рішучишою і різкою, адже як це МЧ і без дорого подарунка на 14 лютого?! і це справжнє кохання? фу, якесь воно дешеве...
Анька була з тих осіб що завжди виміряли життя грошима... так робила її мама, її бабуся, прабабуся і чоловіків вони вибирали під стать собі багатих та тупих. щоб легше було розпоряджатися їхніми грошима.