[450x303]
Настроение сейчас - пригнічуванне... В очікуванні чогось страшного(

Фізичний біль ніколи не можна рівняти з душевним. Але поєднувати також важко. Температура. Мізки нормально не працюють. Єдине, що завтра сидітиму вдома, то добре. Та якщо мене після завтра не відпустять у школу, я вб*юсь !!! Бо буде марш в підтримку УПА! Я маю там бути. З ним... Він...



Я кохаю! Я дихаю їм! що ж він робить зі мною? Навіщо? Мені важко! Хочу кричати!!! Хочу щоб усе було так як починалось! Дайте мені змогу все повернути! як? Не та розмова. Не ті слова. Не та щирість! Невже стосункам прийшла смерть, і єдине, що їх ще тримає, то моє кохання!?? Та я більш ніж впевнена, що я йому не байдужа! Невже так само несподівано, як він з*явився він візьме й піде з мого життя? НІ!!! я цього не дам. Ми ще разом! нехай тримається все на одній волосинці, та її такою можна зкрипіти, зробити товшою! Головне не спалити цей місток. Погляди на житті наші страшенно різняться(( Він не такий як я, я не така як він! але протилежності притягуються. всі це знають... це не просто слова, якими я хочу себе втішити. Я писала. він подзвонив. я йому прочитала. він усе зрозумів. Можливо не можна бути такою щирою, але я така! я інакшою не буду!! Чому він не може звикнути до того, яка я, що в мене інші погляди на стосунки, що я не звикла під когось підлаштовуватись! Залишилась любов. І добре, що вона є. Без неї можна було б зав*янути. Я боюсь втратити... Мені здається, що це так легко, один оманливий, незважливий вчинок, і все.....