Вау) скільки ж усього минуло( аже важко уявити... Я жива. Здорова відносно. *Посмішка* Ходжу на додаткові. Ходжу на курси. Ходжу у школу,майже).


Пишу далеко не через це. Я лякаюсь сама себе( Своєї поведінки( Я не сумую за пациками колишніми. Вони приходять коли я хочу, й йдуть коли я хочу) Це так мене лякає. Я все вирішую так як я цього хочу( Прикро( Я хочу стабільності. Буденності. Одного й того ж самого. Хочу щоб він був один і щоб мене не тягнуло йому зраджувати. Щоб я любила лиш його. Жила лиш ним. Я цього хочу. Я втомилась від тієї "каші", що в мене в житті. Зараз я з ним. Він влаштовує мене у всьому. Особливо у тому, що розмовляє українською мовою, та підтримує Україну, а разом з нею й ОУН-УПА!!!! Так це шалено приємно) Але мене лякає те, що, якщо я захочу його нестане. Як мені важко не було( А мені зазвичай не важко( Я хотіла б бути вічність, та все ж таки в кожному з них мабюуть щось не так, тому вони й зникають з мого життя(( Я ЦЬОГО НЕ ХОЧУ! Хочу щоб були шалені почуття. Відданість. Прив*язаність. ЛЮБОВ!!!!! Хочу щоб усе було так як має бути.... ХОЧУ!





Хочу напитися твого болю.
Хочу дізнатися тебе.
Хочу почути твій крик душі.
Хочу пізнати сфери твого серця.
Хочу знати де ти є.
Хочу бачити твій страх.
Хочу насолоджуватись кожним порохом твого тіла.
Хочу щоб ти помер у мене на очах.
Хочу мати верх над тобою.


ХОЧУ....