Настроение сейчас - підривне)

Це перша частина розповіді яку написала моя подруга з курсів журналістики, та інету в неї нема... от і я виставила... Прошу коментарів!


Кращий друг


-Пообіцяй мені, що нікому не розповіси про те, що зараз почуєш.
-Ой, та невже тут щось важливе, чи може... гріховне... я ж...
-Ні, ти просто пообіцяй і все.
-Ну добре, добре – Обіцяю
-Ну тоді слухай. Пам*ятаєш, ще у шостому класі я дуже багато хворів?
-Ну?
-А пам*ятаєш, півтори роки тому ти знайшов у моїй кишені якісь таблетки?
-Ти про ту наркоту? Ну хто в своєму житті цим не бавився? Хи-хи... Я тебе не засуджую, бо й сам н..
-То була не наркота.
-Ну аякже ж.
-А ти ніколи не проводив паралель між тією купою таблеток, котрими, доречі, й зараз набиті мої кишені і моєю хворобою в шостому класі?
-То ти що, хворий? Це і є та страшна таємниця?
-Я боявся, що ти мене не зрозумієш. Вибач, більше тебе не затримуватиму.
-Стій, ти куди? Я-я, я не хотів тебе образити. Цей, я вибачаюсь... Не йди я не, не думав що ти образишся. Коротше, не злися, я дурень і я тебе слухаю. А що, якась серйозна хвороба?
-Угу. Є трохи... У мене лейкемія.
-Є. Ух блядь! І-і ... що, щось ... ну я незнаю, ти ...що вже дуже хірово?
-Хіровіше небуває. Але ти, друже, не впарюйся, до кінця одинадцятого дотягну. То ти нікому не скажеш?
-Ні, я не, цей, можеш не турбуватись, я нікому не скажу. А ... а ти давно дізнався, що це саме воно?
-Наприкінці восьмого класу. Ще тоді у мене зізрів план, але ніяк не вдається його реалізувати. Ось, що я хоті , щоб ти мені допоміг у цьому. Але не з жалю, не хочу щоб мене жаліли. Тому, власне, саме до тебе я й звернувся. То як, я можу на тебе розраховувати?
-Якщо це щось цікаве, то стопудово!
-Повір мені, цікавіше не буває. Коротше, той мій план заключається в тому, щоб встигнути покуштувати у цьому житті як умога більше. А часу у мене залишається все менше – цим літом менезатягали по лікарнях. Коротше, загинаюся я, братчику... Для втілення мого плану мені потрібен напарник.
-То ним буду я, вірно?
-Ага. Ну звісно ж, якщо ти не передумав ...
-Нів*якому разі, братчику, тепер вже точно не передумаю! То чим займемось для початку?