я йду навіть на таке, аби створити пост присвячений лише йому.
цікаво нашо?
він просто інакший, він просто єдиний вартий цього.
він зміг змінити, зміг підкорити, зміг закохати в себе, зміг стримати бажання піти від нього, зміг довести що вартий мене, а я його.
таких немає більше.
може це просто бред закоханої людини, чи жорстка реальність.
я не бачу і не чую друзів, я лише з ним, весь свій вільний час. він один усюди переді мною.
мені добре мовчати з ним поруч.
я люблю мріяти про наших майбутніх дітей та життя разом.
я залежу від його обіймів, поцілунків, доторків, подиху.
Один раз спробувавши засинати з ним разом, я зрозуміла, що більше не зможу без цього.
я ніколи не відчувала схожого, а навіть якщо й відчувала, так тільки перші тижні стосунків, а що відбувалось далі? Жахлива рутина. Одноманітність.
З ним цього немає.
Він весь час вміє чимось дивувати, мене тягне до нього.
Приємно робити йому добре, приємно збуджувати його, приємно доводити до навіженого стану.
Приємно цілувати руки, пальці, очі...
я не уявляю зараз себе без нього!
я живу страхом що в один прекрасний момент він мене залишить...
це мене лякає...
але кохання це і є постійний страх.
[604x453]