Сніг
Перший сніг… Багато подій пов’язано з ним. Ця мерзла вода зруйнувала все хороше, що у нас було. Згадай-но тільки… Кажуть, що холодне із гарячим-то не добре. Ти - гарячий, я - холодна, і нам наче було незле. А ще, що солодке із гірким - не смак. Я - солодка, ти - гіркий, та все виходило стильно і модняцько. Буває. Можливо, ми перейшли межу. Надто схожі, але різні. Тому й зорі опинилися в руках, і осінь нагадувала зиму. А може, то була вона, і ти подарував одну зірочку, але їх було вже достатньо. Вони вилазили із кишень, переповнювали рюкзак… Дерлись на волю, у небо і посміхались, так само, як ти. Лукаво і щиро.
Мерехтіли вночі, як твої очі. Холодно і з любов'ю. Все було у нас не так… Тому і оглядались перехожі, наче всі знали, що ми - дві стихії, які поєдналися в одну. Яким чином? Це ж вам усім доказ, що правил не існує. Встановлюємо їх, щоб не перейти оту межу. А ми перейшли, ми посміли. Як Адам і Єва, які зробили недозволене. З'їли яблуко… Треба було спробувати і нам. Якось не вийшло. Тоді я загубила зірочку. Твою. Вони всі кудись повтікали. У кишенях було порожньо, на серці стало так само. Напевно, це ти пішов із тією зіркою до іншої. Даремно, адже ми зробили із недосконалого досконалість. Винен у всьому сніг. Справді, афоризм. Це був сніг на голову і бальзам на душу. Він падав мені на серце і топився відразу ж після дотику. Сніг випав занадто рано, чи ні?... Я тебе забула, та сніг… ні він не забув та й мені нагадує. Мабуть, це був бальзам сповільненої дії!
[412x500]