З тобою втекла моя остання муза! Ви пішли, грюкнувши дверима, так і не попрощавшись. Я залишалась сам на сам з клавіатурою, але думки теж кудись втекли! Правильно кажуть, все, що не робиться, робиться на краще. Але чому тоді всередині мене згасло світло, припинилася подача повітря до легень і кров не пульсує по венах? Цікаво, де ти брав тих муз, які так надихали мене. Кажуть, ти мав з ними зв’язки! Може й так… Та мені здається, що вони самі знаходили тебе, а ти дарував їх мені. Навіщо ти пішов? Все було так гарно! Невже тобі набридло? Ти сказав, що я люблю лише тих муз, які ти даруєш! Це не так, адже вони ніщо без тебе! Може я занадто самозакохана чи просто трудоголік, але з тобою я була іншою! Навколо тебе навіть час плинув по-іншому, але швидко закінчився!
В голові думки якоїсь плаксійки. Це не я, чесно! Просто хтось розважається. Часом не ти? Я не ображаюся, просто незвично трохи. Не впізнаю себе. Просто роздивляюся себе, наче я зовсім інша людина. Бачу лише плаксійку з божевіллям в голові і очима повними сліз! Я не знаю, що буде завтра. Можливо я знову повернуся в своє тіло. Або поїду в інший світ. Це буде завтра, а сьогодні повне безмуззя!
[525x700]