THE ANGEL
Я відчуваю його подих, тихі кроки, чарівливий шепіт. Він торкається мого волосся, і ніжне, заспокійливе тепло розтікається тілом. Кожного ранку шепоче слова, які проникають у свідомість і спонукають мене діяти, боротися, вірити, жити! Мені колись сказали: “The angel of dream will reach behind You!” Так, тепер я впевнена у цьому. За мною день у день крокує ангел. Він особливий, він тільки мій! Він такий, як співає “Холодне сонце”: “Безкрилий ангел, очі твої такі холодні!” Він такий же самотній, як і я, але ми ніколи не дозволяємо померти один одному! Я люблю його, а він забороняє мені це робити. Він каже, що може полетіти від мене, а я лише з усмішкою тихо шепочу: “Ти не зробиш цього, адже ти - безкрилий”. Він так само шепотом відповідає: “Навіть безкрилі можуть літати”. Тоді я якось безсило обурююсь: “Без тебе я помру! Ти потрібен мені, як повітря чи вода!”. Він винувато усміхається і говорить жахливі слова, які боляче ріжуть слух: “Невдовзі я стану непотрібен тобі! Ти знайдеш іншого ангела, із плоті і крові, і тоді сама захочеш, щоб я полетів. А я не буду перечити, просто здіймуся в небо і розтану, як ранковий туман”. Несподівано для себе я закричала: “Цього ніколи не буде. Я люблю тебе і не дозволю тобі мене покинути. Ти чуєш, не дозволю!!!”. Та ангел лише прошепотів: “Навчись відпускати!”, поцілував мене востаннє і здійнявся у зоряне небо, а невдовзі розтанув. Гарячі і чомусь солодкі сльози покотились з очей, а на губах назавжди залишився ментоловий поцілунок мого безкрилого ангела!!!