БАБИНЕ ЛІТО

     Літо бабине, бабине літо…
     Серце чує осінні путі…
     Хтось заплутав зажурені віти
     в павутиння нитки золоті.

     Листя слухає вітру зітхання
     і згортає свої прапори.
     На покірну красу умирання
     сонце дивиться сумно згори…

     В'януть, в'януть вуста пурпурові…
     Але радість і в осені є!
     В золоте павутиння любові
     ти заплутала серце моє.

                              Володимир Сосюра