Мелкими перебежками готовилась к семинару по стилистике, искала примеры градации, асиндетона и полисиндетона в текстах разных стилей. Для художественного полезла за томиком лирики Рыльского. А когда мне в руки попадает книга этого автора, то на ближайшие минут 30-40 я проваливаюсь в эти прекрасные, тонкие, трепетные строки...

                          *   *   *

     Я прийшов утомлений, розбитий,
     Мовчазний і ніби неживий,
     Не молить, не плакать, не просити...
     Я сказав лиш тихо: обігрій.

     І мовчання залягло в кімнаті,
     Тільки серце билося - чиє?
     А надворі ластівки стрілчаті
     Щебетали світло: щастя є!

     Голову поклав я на коліна
     У смертельно-ніжнім забутті -
     І не знаю, чи така  хвилина
     Раз іще присниться у житті!

                               Максим Рильський