Так кепсько...сиджу,ковтаю "Бейліс" і думку гадаю...чому все так херово?!чому все навколо так...так дивно...чому так боляче останім часом...ще й такий писимістичний настрій зараз...повністью певна,що ти мене лишиш...саму...на узбічі життя і забудеш на завжди,моє ім"я,моє обличча,наш секс...наше все!і замість "нас" в тебе буде "ти"...не знаю,на віщо я собі забиваю голову негативом,але так вже історично склалося...хочеться плакати...та вже,мабуть,нема чим...брутально заливаю горе алкоголем і частково тащуся від свого стану і мовчки жалію себе...адже так іноді хочеться відчутти себе слабкою,щоб тебе пригорнули і втішили....
Сьогодні мене ввели у такий стан твої слова....раніше ти казав що ніколи мене не покинеш,завши будеш поряд...а сьогодні сказав шо все можливо,з"явилося дивне відчуття що я чогось не знаю,що ти вже над цим думав...фак...ні,плакати є чим...втоплю свій біль у вінстоні і алко....можливо сама в них розчинюсь...на завши....і ніхто більше мені не зробить боляче....