Якось,дуже давно,ніхто вже і не пам"ятав чому страждало одне маленьке створіння,яке не мало навіть свого імені,не кажучи вже про місце у житті....страждало воно так вже пів року,з кожним днем все дужче і дужче....аж поки не почало по малу сходити з глузду.Воно розбило свою золоту клітку яка була на смак як шоколад і втікла світ за очі в пекло...по вогняній дорозі її зустрів такий самий дивний тип.він промаявся із нею все своє пухнасто-болючє життя,намагаючись щось зробити,аби вона почала жити....щасливо жити.....але нічого в нього не вийшло.минав час,а він боявся лише одного....що не встигне отримати винагороду за свої спроби зробити її щасливою,її чарівну усмішку.....нажаль.....коли одного разу він повернувся,у їхню зелену зефірєнку,де вони мешкали,а вона помирала.....від безвиходдя....але на диво,вона йому подарувала свою першу і останню усмішку....усмішку щасття....бо тепер вона була певна,що нічого змінювати не треба....
[525x700]