[300x400]
я відчуваю себе квіткою яка гине....повільно під палючими очима не помічаючих її людей...безжально втоптуючи мене в землю бездушні ноги тих хто іде по головах а би досягти свого...я відчуваю себе свічкою,яка що хвилини може закінчити своє існування так і не перетворившись у вогнище,яке могло б когось зігріти...я відчуваю себе пташкою,але у клітці...дивлячись крізь прутики я бачу її...свободу..вона так близько,але не у моїй досяжності...я відчуваю себе веб-сторінками,кожен відкриває у мені те що йому потрібно,і жоден що потрібно мені...відчуваю себе потрібною комусь,але ще не знаю кому....я відчуваю себе фруктом,байдуже яким...з мене вичавлюють сік,а потім ,рано чи пізно,викидають...взявши з мене все що можна було взяти...я відчуваю себе лампочкою...на якомусь високому фонарі,яку всі намагаються збити...але ніхто не знає для чого...Але ж я просто хочу бути людиною,із власним життям,правом на існування,власним вибором,власною думкою...не іти за кимось отримуючи сумісні бонуси життя,через те що була поруч,а отримувати свої бонуси від життя і ділитися ними,якщо хтось цього потребуватиме...не хочу бути в тіні..хочу жити!існувати не тільки для когось,а й для себе...хочу радіти сонцю ранком,танцювати під дощем,щиро всміхатись...хоча б деколи..а не раз на рік...