[552x698]
Так хочеться кудись бігти не оглядаючись,туди де нічого не нагадуватиме мені про тебе і про недільний вечір....
Чому нам з Данкою так щастить на жонатих чоловіків?!
Я помітила тебе ще на грі,коли ходила у ваше місто,а потім цілий день капала Дані на мозг....так хотіла тебе знову побачити,але через малі заморочки ти вилетів з моєї голови,а тепер знову....побачила тебе всього раз у п'ятницю на подолі і знову не можу викинути тебе з голови.
Він же одружений,чому він на мене так дивиться своїми карими очима?!чому так роздивляється мене,чому усміхається мені коли наші погляди збігаються?!чому він не йде з моєї голови?!так,я мабуть поїду,скоріше за все,дуже скоро.....може хоч там,далеко-далеко від нього я викину його зі своєї голови....
Так хочеться кричати від болю,який ти мені завдаєш!Зараз можу ,хіба-шо гордитись ти,що відштовхнула тебе коли ти був п'яний і намагався до мене залицятись....так,я цього хотіла,зате тоді ти не зради своїй дружині.....Господи!пишу це і сльози на очах!в нас з Данкою все схоже.....тепер ми ненавидимо певну кількість слів Дана:дружина,дитина,друзі;
Я:дружина,друзі;
Блін,як мені тошно від однієї думки про все це.... все....через місяць поїду....у серпні повернусь...можливо....шкода,хіба шо,каравель пропущу.....нічого,переживу....поїду і нікому про то не скажу....аж до останнього дня...а може і взагалі,зникну просто.....