вишиванка. раніше я не розуміла всієї насолоди носити вишиванку. спочатку, коли була мала, то так було потрібно, бо виступ, бо на сцені. потім це стало модно і круто, бо свято і всі так вдягнені.
лише цього літа я відчула що таке "вишиванка" і зрозуміла, чому це душа нашого народу. боюсь, що словами це описати неможливо, але цілком можливо розказати як я до цього висновку дійшла..

1. українське весілля, на яке ми потрапили раптово. наречені були в повних українських строях, всі гості у вишиванках. такої краси я нікои не бачила. всі веселі, щасливі. по дорозі хтось думав, що ми йдем в кіно зніматися :) їхали ми до церкви на метро.

2. відвідування церкви в Моршині. майже всі, хто були на службі в ту неділю були одягнені у вишиванки. серед свічок, образів і рушників, люди були схожі на ангелів..

3. парад вишиванок, який на День Незалежності впровадив Скрипка. яких сорочок там тількі не було. тоді я зрозуміла що вишиванка - то справжнє мистецтво, вишукане, досконале, і що саме важливе - наше рідне.

отже, я черговий раз закохалась в нашу культуру, в наше прикладне мистецтво.
обожнюю подорожі до України. там я кожного разу відкриваю для себе українську культуру. одне діло читати і дивитись на малюнках. абсолютно інше - бачити все це і переживати.

ось початок моєї першої вишиванки. поки що малюсенька частина рукава :)
[700x525]