якби бачити поряд собою людей щирих, без масок, без синтетики.
я вже розгубила так всіх друзів, чи то "друзів".
втомилась, не хочеться мені нікого, виїли вони мені душу.



Дощ надсилає нам думки похмурі,
І вітер додає неспокою душі.
Але, мій друг, ти не лякайся бурі
Вона не зайде за добра межі.

Життя - воно важке, я знаю, друже,
І долі нас так легко спокусить.
Ніколи не ивись на світ байдуже,
Бо твоє серце створено любить.