Все так слащаво. Даже приторно. Искусственно и лицемерно. Ой, простите, я кажется ошиблась номером/дверью/жизнью? Бегу по замкнутому кругу бесконечных коридоров этажей и лестниц; поворачиваю все ручки, открываю все замки, заглядываю во все двери. Нетонетонето. Все не то. Когда ни будь я брошу этот мир пафосного мартини в глянцевых заведениях. И буду нажираться только водкой. Когда ни будь я брошу институт и пойду работать в магазин виниловых пластинок. Или в книжную лавку. Когда ни будь я выучу французский и напишу что ни будь более глубокое и важное для меня, чем мое мнение о последствиях конституционной реформы. Когда ни будь я брошу все это…только ты отпусти меня, пожалуйста…
Все таке солодке. До нудоти. Штучне і лицемірне. Ой, пробачите, я здається помилилася номером/дверями/життям? Біжу по замкнутому колу нескінченних коридорів, поверхів і сходів; повертаю усі ручки, відкриваю усі замки, заглядаю у всі двері. Нетенетенете. Все не те. Колись я кину цей світ пафосного мартіні в глянсових місцях відпочинку. І нажиратимуся тільки горілкою. Колись я кину інститут і піду працювати в магазин вінілових пластинок. Або в книжкову крамничку. Колись я вивчу французьку і напишу щось глибше і важливіше для мене, ніж моє ставлення до наслідків конституційної реформи. Колись….ти тільки відпусти мене, будьласка…