Я сплю головой на восток. Я проспала, и жаркое летнее солнце выжгло все внутри меня. Проще говоря, ты уехал и внутри теперь пусто. Никакие часовые разговоры, километровые смс и приторно сладкие пожелания спокойной ночи не меняют тот факт, что тебя-нет-рядом.  И это не хорошо. Равно как и не плохо. Это никак. Каким бы сильным не был магнит, всегда существует расстояние, на котором он перестанет притягиваться. Я не знаю, есть ли такой закон в физике(я вообще не знаю физику),но в жизни точно так и есть. Я не звоню третий день и, представь, ничего не чувствую. Я могу только днями лежать, уткнувшись носом в подушку, и ни о чем не думать. Лежать и выгорать как странички глянцевых журналов. Совсем не жалко. Лежать и смотреть как пылинки кружатся в солнечных лучиках. Совсем бессмысленно. Возвращайся скорей, иначе я окончательно выгорю и потеряю всякий смысл. Совсем…

[500x618]

Я сплю головою на схід. Я проспала, і пекуче літнє сонце випалило все усередині мене. Простіше кажучи, ти поїхав і усередині тепер порожньо. Ніякі годинні розмови, кілометрові смс і солоденькі на добраніч не змінюють той факт, що тебе-нема-поруч.  І це не добре. Так само як і не погано. Це ніяк. Яким би сильним не був магніт, завжди існує відстань, на якій він перестане притягуватися. Я не знаю, чи є такий закон у фізиці(я взагалі не знаю фізику),але в житті воно так і є. Я не дзвоню третій день і, уяви, нічого не відчуваю. Я можу тільки лежати днями, обличчям в подушку, і ні про що не думати. Лежати і вигоряти як сторіночки глянсових журналів. Зовсім не жаль. Лежати і дивитися як пилинки кружляють в сонячних промінчиках. Зовсім безглуздо. Повертайся швидше, інакше я вигорю. Безглуздо і остаточно. Зовсім.