Сьогодні в мене буде остання пара...Не можу сказати, що мені дуже сумно, бо вже якось останнім часом політехніка почала піднапрягати, ходили на окремі предмети, та й ті не видаваись дуже потрібними. Але все-таки. Коли розумієш, що це востаннє...Більше того, закінчення внз автоматично означає початок життя вже зовсім самостійного. Тому... Це досить цікаво...
Вчора була остання пара з улюбленим викладачем, з Іриною Фаріон. Пара була справжнім одкровенням. А починалось все з квітів... Ми подарували їй помаранчеві гербери, і біленькі хризантеми, подякували за те, що вона показала, що ми таки вчимось на лінгвістиці, і що її можна прикладати до всього, аби лиш мати бажання. Побажали бути смолоскипом, який несе світло і тепло, і який може спалювати там, де вважає за потрібне. А потім кожен говорив, говорив не стримуючись про те, що хотів сказати і це була казка. Говорили про те, чого ми навчились за 5 років, як змінились і чого бажаємо усім. Було стільки побажань, я була настільки відкрита, що плакала, але плакала всередину і тепер я зовсім переповнена і мені щасливсько.
А зараз лечу на першу пару останнього дня...