.... Було світло. Нестало світла. І ніхто не знає що дальше. Люди можуть тільки догадуватися, притримуючись певної релігії чи філософії. А на Землі одним живим людським тілом менше. Кожної секунди.По всій планеті... Звичайно, можна зрозуміти людей, які прагнули смерті. Це їх право на вибір. Але коли за одну секунду погасає життя без відомих причин. Це дивно. Це сумно. Це... Коли людина має грандіозні плани на майбутнє, коли вона йшла до цього років з десять... І тут, чогось раптом в неї розривається печінка. Чи виливається кров в мозок. Чи невдала операція. Чи автокатастрофа. Чи авіакатастрофа. Та що завгодно... цунамі, землетруси, пожари, повені.... Хоча, існує філософія про те, що їм буде краще там, куди вони потрапляють після смерті. Але, як на мене, це просто заспокоєння. А ще існує думка про те, що після смерті немає нічого.... Все. Кінець. Було життя. Яке-завгодно, але було. І зникло. Фсьо. Тутізраз це розумна річ. Якраз для нашого світу, але не для нашого суспільства. Коли мене заносить, починаю згадувати слова однієї людини. Але зараз, з цього приводу нічого конкретного. Мабуть, треба ще поспілкуватися. Бо запас цитат вичерпався. Згадується лише, що в нашому світі можливе все. Але заплутує ще більше. В плоть до того, що хочеться все кинути і втекти. А нє, ще пам*ятаю, коли мене цікавила некромантія, казав мені, що це можливо, за умови, що людина зможе справитися з тою силою, яка забрала померлого. З одного боку це схоже на повний брєд. Але з іншого.... Може спробувати щоб оприділитися? Але якщо це можливо, то чого не використовується? Від незнання від страху?.. Чи просто я не в курсі? Вірогідно таки використовується... Проблема людства в недостатку інформації, і в її навмисному прихованні. Мені недобре. Але люди продовжують помирати... Не бажаючи цього. Вони бояться смерті, але помирають... Залишаючи за собою нездійснені мрії, незакінчені справи, несказані слова, невиконані обіцянки....