В колонках играет - "В селе притихшем режут мак седые строгие мужчины". - Звуки Му
Настроение сейчас - сегодня праздник св. Ксении Петербуржской

Блез Паскаль не вірив в те, що людську природу можна зрозуміти в усім її багатоманітті і суперечності за допомогою математичного раціоналізму. Раціональна ясність в тому, що стосується людини, не має нічого спільного із ясністю в геометрії. Закони, які діють в людському житті, це закони випадку і ймовірності. Його дивував факт випадковості людського буття.
„Коли я розмірковую про короткий проміжок часу свого життя, який з обох боків, в минулому і майбутньому, пожирається вічністю, про той крихітний простір, який я займаю, ... я лякаюся та дивуюся, чому я знаходжусь тут, а не там, зараз, а не тоді...” ["Мысли"]. Людину, яка не знає, навіщо вона тут знаходиться, хто її сюди послав, і що з нею буде, Паскаль порівнює з людиною, яка немовби потрапила на безлюдний острів і не знаючи, де вона, не має можливості його покинути. „Я дивуюся, чому люди перед обличчям цього убозтва не впадають у відчай” ["Мысли"].
Паскаль говорить про вічний неспокій людини, про стремління відволіктись, втікти від тривоги, розчинити свою тугу і відчай в бурній активності. Велика кількість розваг та праці– це бажання втекти від розміркуваннь про самих себе. Впевненість не можна шукати в розумі. Віра в розум оманлива тому, що не визнає сили емоцій. Емоції Паскаль високо оцінював і вбачав в них цінність, яку не зміг збагнути раціоналізм. „У серця є свої причини (raison), які розум не знає”.