[525x700]
Якось дивно воно... Сесія закінчилась, все знов пішло у своє більш постійне русло. Та я почуваюся якоюсь трохи загубленою. І моментами себе так ненавиджу, а вдіяти нічого не можу. Трохи заплуталась...
Слухай, чим далі, тим менше цього має бути. Треба розібратися й зробити так, щоб "цього" було якомога менше!
Тому що ми будуємо, навчаємось чомусь... Ми стаємо краще. Тому ми повинні з часом більше любити чи хоча б поважати себе.