Дощ... така довгоочікувана подія після шаленої спеки. Таке чарівне відчуття, яке може бути тільки коли гуляєш під дощем. Таке рідне відчуття.. і таке забуте. Як добре просто блукати містом під дощем, наодинці, забути про плеєр, без якого навіть сміття не вихожу викидати, він тут просто зайвий. Слухати як дощ.. ні не крапеє, а ніжно лоскоче вологий асфальт, тиха мелодія, яку можна почюти тільки серцем. Просто йти тихо наспівуючи собі під ніс веселу пісеньку, а може сумну... Незамислюючись пройтись по теплих калюжах, а потім насолоджуватись як смачно чвакають сандалі, гармонійно вливаючись в співи вітру, який дивовижно нагадує приємний морський бріз, такий же солоний та насичений краплями води, що розбиваються тобі в обличчя. Це мені нагадує ті часи, коли найбільшою насолодою для мене було сидіти під дощем на старому парканчику, навколо якого зплетався виноград...
[показать]