Щойно у мені щось змінилось... Поламалось... Пішло назавжди...
....
Чому люди сприймають життя так субєктивно?.. Хто є причиною їхніх страхів і переживань?.. Майже кожен відштовхується від власного гіркого досвіду і не вірить у кращість майбутнього... Більш немає сил переконувати в іншому...
Люди не тягнуться до свого "Я", не слухають себе внутрішнього, бачать лише зовнішній бік себе... Їх душа прагне польоту, але вони її не чують... ігнорують... біжать кудись, самі не розуміючи цілі.. У погоні за матеріяльним гублять свою суть, так і не розкрившись... Декому просто важко повірити в себе, у власні сили, можливості, бажання... Тому що все приземлено і опущено до рівня плінтуса...
.........
Мені гірко і не знаходжу причину... Здається, в мені відбувається щось, не залежне від моїх дій, думок.. Хочеться емоційности й більше Життя...