Не знаю, чому, але вирішила щось написати у своєму щоденничку. Надворі літо, а я не на морі, а сиджу на роботі і пю каву. І що найсмішніше - зовсім не жалію про це :)
... Вчора відчула знову, що таке відстань... Друг, з яким повязані останні роки, друг, який довіряв тобі таємниці, друг, на плечі якого ти плакала, друг, який не знав щастя в житті крім того щастя, яке дається після глибокого відчаю - щастя кохати.. і водночас друг, який брехав, друг, який тебе перевіряв, друг, який зміг добитися чогось ціною чужих страждань... я не знаю, як маю тепер ставитись до нього.. не знаю, чи вірити його сльозам і болю... він добився багато, але найбажанішого - ні.. а я перебуваю між двох вогнів - ним і моєю найкращою подругою, його великим коханням.. вона стільки разів його пробачала, аж змучилась.. змучилась слухати брехню, змучилась від зради, від болю... вона хоче бути щаслива, а він її не може відпустити.. не знаю, кому більше потрібна порада і підтримка.. Але мені зле..
[699x523]