В колонках играет - Christina Aguilera - Hurt

... Слова... Вони нічого не варті без почуття... Нічого не варті слова постскриптум... Варте лише те, що було.. Але воно БУЛО, воно НЕ Є зараз... Чужі образи, біль, сльози, чужа пустка... А душить шось всередині як своє, рідне... Відчуваєш той відчай власною шкірою, власний подих душить, власні очі плачуть...
... Розриваєшся... між двома друзями.. Нею і Ним... хто з них більше правий... нікого не звинуватиш, бо таке життя... і з тобою так поступили, але ж ти пережила... сказати йому, шо з часом біль притупляється? банально, тупо... підтримати її у сумніві? мабуть... важко, коли болить... важко, коли завдаєш болю... невідомо, кому з них двох гірше...
... Просто охоплюєш голову від безвиході і плачеш... від тиші навкруги хочеться вити... хочеться закричати на весь білий світ: "Нащо? Нащо ми мучимся?"... така людська природа... з часом не стає легше... інакше... ролі міняються... у твому житті зявляються інші актори, ти граєш іншу роль... а декорації-то ті самі... Оболонка, в яку ти загорнулась, не випускає тебе з твого театру.. і лиш всередині відбуваються маніпуляції...
... Кажуть, що кохання помирає, але це неправда, воно просто залишає людину, коли та на нього не заслуговує...
... Хто кому суддя?... Кохання ставить навколішки... байдуже...

[300x253]