Інколи буває погано, як зараз... Коли тобі нічого і нікого не хочеться бачити, коли робиш щось, сам не розумієш, нащо, коли за вікном бачиш не красу, а сірість та буденність... Сприйняття всього тоді кардинально міняється, хтось ніби в душу плює, обрубує під корінь, а в тебе замість агресії у відповідь лише сльози...
Наскладалося купа роботи, а ти лише можеш дивуватися людям, яким під силу оволодіти собою і взятися за працю.
Прикро, коли вибачаєшся, а тебе і слухати не хочуть... Коли думають, що твої слова - фальшиві... Коли намагаєшся до когось достукатися, та всім байдуже...
... У такі моменти згадую людину, яка була мені другим батьком... Він не був ідеальним, як і всі люди... Він не боявся дарувати усмішку, не боявся віддавати свої знання, не боявся жити... Його немає вже два з половиною роки... але серце його завжди з усіма, хто його любив...