Не знаю з чим це пов"язано. Але сьогодні я відчув якийсь дуже знайомий аромат у повітрі, до нього ще додалися знайомі до болю фарби, і приємні до нестями звуки. Виходжу я на двір - пахне так, наче з спиною розпустилися квіти, а попереду мене очікує свіжий запах морської води. Праворуч - запах ніжного кохання, ліворуч - запах гульок нічним містом до півночі, або пізні посиденьки на плотині (як це було колись). Кольори здивували ще більше, і це я кажу не про той гарний колір, яким у мене сьогодні почала цвісти фіалка, я кажу про той колір, що зазвичай супроводжує нас влітку. Травичка на землі сьогодні стала зеленою. Може для когось вона ще раніше такою була, але моя увага акцентувалася на цьому саме сьогодні. Тепер про звуки. З самого ранку за вікном почали співати птахи. Те ж було й на дворі. От я й думаю - це глюки, чи вже реально прийшла весна? Якщо вона прийшла фіктивно до нас на двір, то у моє серце вона сьогодні зайшла по-справжньому, гарно, легко, невимушено.