Це текст однієї з моїх пісень.

Вона одна. Вона сумна. Вона такою ніколи не була.
Серце плаче, душа страждає, вона чекає уваги і тепла.
Останній день на світі, в останнє дує вітер.
Останній подих, останні мрії.
Роса ранкова зранку не така як завжди -
Вона як сльози, кольору, як сажа.
Казали раніше - в них нема душі,
Вони просто гарні цяцьки, як ляльки.
Насправді вони не можуть відчувати,
Не можуть чути, не можуть бачити й кохати.
Створені вони для того, щоб на них дивитись
Як і всі квіти - від них мають радіти.
Та як же так, вона все відчуває,
Їй боляче, знає - останній день доживає.

Де її доля? Холодний погляд...
Живі почуття, душа ще жива.
Котра ніч самотня,
І вона знову одна...

Стражда самотня, на самоті з собою.
Пішов відлік часу, вона напоготові.
Розтала крига в серці, вона сьогодні гарна,
Найчарівніша в саду, на небі хмарно.
Вона сама, а колись їх було багато.
Повний садок, і клумби біля хати.
Сьогодні її компанія - роса на пелюстках,
А все останнє лише у снах.
Вона б кричала, якби могла: "Не треба!
Я хочу жити, сьогодні гарне небо.
Хоча б іще день, хоча б іще годинку,
Будь ласка, хоча б, іще одну хвилинку!"
Та це все марно, вона просто троянда.
Хоча і гарна, зате безправна.
Так буде завжди, так було й досі:
Одні в букеті в"януть, інших - забирає осінь...

Де її доля? Холодний погляд...
Живі почуття, душа ще жива.
Котра ніч самотня,
І вона знову одна...