Про футбол, Україну і спекулянтів

Наша мета - 2002, наша мета - 2004, постійно такі картинки були на наших екранах під час відбіркової кампанії до чемпіонатів Світу та Європи. І от стукнув 2006-й рік. Ніяких подібних картинок і рекламок не було. На все це забили. Нарешті всі зрозуміли - ми вже там, у Германії. І промомалюнки нікому й нафіг не треба. Отак просто, без піара, гучних викликів, пацанячих базарів, наші хлопці взяли і продерлися в основну сітку чемпіонату. Росії і компанії сумно (їх там не було), а нам все по барабану. Ми вже там. Були там. Тоді були там...
Можемо, виявляється, коли захочемо. Все було б добре, якби не кілька "але".
Перше з них, це інші збірні. Я ні чого не маю проти збірної команди Швеції і Бразилії, та все ж хочеться сказати: "Шо ви таке робите, Жовті футболки - наша фішка, сині труси - наша фішка, того ж кольору гетри - теж наша фішка. Плагіатчики грьобані!" Але це все лірика. Насправді я думаю, що це була психологічна атака германців. Нас боялися всі, тому й форма була схожа. Як це ще Іспанія не змінила держпрапор на жовто-блакитний? Вони нас всі боялися! Ми - команда без гучного ім'я, вони є в команді, але його нема в команди.
Друге моє "фе-е-е" пов'язане з їхнім менталітетом. Ну хай ми можемо наваритись на чужому горі й біді, але щоб афроамериканські германці косили на нас капусту... Рідненькі, це ж не лізе не в які рамки! Ну де це було видно, щоб негрик на проспекті (вибачте, не знаю як в них проспекти називаються) продавав український прапор і форму Національної збірної України з футболу китайцям? Бачив сам зйомки: сидить собі звичайний негрик з великою шевелюрою, на ногах - шаравари, а на тілі - наша футболка, нашої збірної. Нє, воно звичайно гордо за себе, хай посилають китайці свою збірну в баню і вболівають за нас, хай так зроблять іспанці і італійці. Але кругом є розумні межі. Скільки вони накручували? А скільки грошиків від того надійшло Україні? Мій знайомий там був, писав по інету, що така футболка, яка в нас коштує 30-35 бумажок української валюти, там коштувала аж 20 долярів. А ті, напівфірмові, що в нас по сотні з гаком, там коштували по п'ятдесят американських президентів. Я нічого не роблю і нікого не повчаю. Не кажу про букмекерів, на яких нема де ставить пробу, не кажу про фанатів з пивом, бо вони таки нормальні чуваки, не кажу про іспанців, які виявилися в першому матчі не те, що дружніми, а просто... просто... просто козлами. За італійців я мовчу, добре що ми не дійшли до фіналу, інакше б ставили у захист Володю Кличка і хай би йому тоді розповідав Матераці про маму, сестру і рожеві трусики. Я просто кажу, що ми могли б теж підняти економіку України прямо в Германії. За рахунок національної символіки.
От так от. Так що до наступного чемпіонату є час подумати. Хай думають негри, китайці, іспанці і італійці за кого вболівати, а наші чинарі хай думають, як поліпшити стан економіки держави прямо за її межами.