Ніколи не задумувався над числами і датами. Завжди був переконаний, що не треба задумуватися, бо це все дурниці. Юліанський, Григоріанський календар, ще якісь там... А от сьогодні прокинувся - зима навкруги. Зима не за датою, зима не на вулиці, зима не за розумінням, зима не тому що випав сніг (який не випав), зима не тому, що дерева стоять голі, зима не тому, що люди ходять в шапках-вушанках і кожухах, закутуючи свою шийку теплими шерстяними шарфами. Зима настала у свідомості і душі. Отак просто прийшла - і все! І от тепер задумався, що календарі таки існують, так задумано Творцем, і ми (я - так точно), живемо не за тим календарем. Якщо згадати історію, то Григоріанське літочислення відрізняється від Юліанського усього тринадцятьма днями. Сьогодні прокинувся, глянув на телефон і не помітив, що сьогодні тринадцяте грудня, а це значить, що коли за одним календарем зима вже сидить на дворі без одного дня два тижні, то за другим вона сьогодні тільки прийшла. Прийшла до мене, не до когось, а саме до мене.
Ні, це не значить, що на дворі холодно, і за вікном зимно - це щось зовсім інше. До такого відчуття не можна звикнути. Але це не означає, що молоко стало білішим, а мед солодшим, яблука влежаними, а чай смачнішим, ніж восени. Це щось таке, яке не можна пояснити словами. От і я не можу.
Знаю одне - з кожним днем наближається свято Нового Року. Свято, яке я чомусь ненавиджу вже давно. І це не тому, що доводиться сидіти за святковим столом з рідними (якраз це я й люблю у святі, бо за новорічним столом збираються лише рідні, або найдорожчі люди - обрані. Обрані не мною, а Творцем), і пити вино чи горілку, їсти якусь смакоту. Це тому, що доводиться прощатися з роком, який був на половину неприємним, проте друга половина дала стільки багато, що гріх скаржитися на духовну нестачу. А тут приходить новий рік і хоче забрати мої враження і моє щастя, обманюючи мене своїми обіцянками, мовляв, Новий Рік - нові надії і бажання, нове життя. Він каже - загадай бажання, і воно обов'язково збудеться. Проте я знаю, що моє бажання не збудеться ніколи, бо я бажаю, щоб новий рік не наставав, а замість нього продовжувався старий.
І так кожного року, проте не кожного року так звикаєш саме до цього року і зовсім не завжди хочеться заміни - старого року на новий, з новими можливостями, бажаннями, надіями.
І досі я не знаю що краще: просто не святкувати Новий Рік, оголосивши йому свою непокору і бойкот, чи може все ж таки довіритися Новому, зрадивши тим самим Старий, до якого прив'язався не лише я, а й він до мене теж прив'язався, я це знаю точно... Не знаю лише, що краще?