В колонках играет - нумер 486

Здається, мені подобаються чоловіки, що одразу знаходять капці в тебе вдома. Просто вони, якись геть інші. З одного боку їх можна назвати одним дуже вмістним та загальним поняттям - друг. Просто коли до тебе приходить незнайомець додому, тобто той, хто вперше в тебе вдома, то як це друг - він одразу відчуває себе начебто вдома. Це мене і приголомшело!
Жоден з моїх старих знайомих такого не робив! Це начабто і звичайний нормальний жест, а з іншого боку думаеш - чого це він одразу одяг капці?
Ні, ну то ще квіточки, а коли він сидить поряд на канапі та питає в тебе: "Можно сяду по-зручніше?" - таке собі геть не звичне питання. Ти авжеж відповідаєш - так! І він майже лягає на тому дивані!
Такі чоловіки дуже загадкові.
За своєю відкритисттю та постійними розмовами, навіть під час перегляду фільму (чого не навиджу, але в ньому це не дротувало, бо його цікаво слухати), криється щось глибоко-глибоко приховане.
І що дуже пприємно - рідко коли чоловік, обіцяючи відвести тебе зранку на роботу це робить. Бо ці творіння божі. як завжди слабкіше жінок. Тому я встала у 7 та поїхала сама на роботу, а він з сонним голосом повідомив, що проспав. І це нормально для такого "друга".
А ще прикольно в таких чоловіках те, що між вами нічого не було і не буде. Ви можете їхати разом обідати-вечеряти-снідати, дивитись до 4 ранку кино - і нічого не буде!
Це класно!
Отут і розумієш - усі роздуми про друг-чоловік чи друг-жінка перестають існувати! Бо поки я маю впевненість, що це саме так і виглядатиме. Тобто друг, знайомий, добрий приятель.
Таких чоловіків я поважаю. Вони мабудь вже перевились, принайні мені так сдавалось. Тобто знаючи одне одного мало часу, він проявляючи сімпатію не клеється та не натякає на інтим!
Не те щоб від нього я була у безкінченному захвоті, але певною мірою - так. Бо саме такого "друг" я не зустрічала ще.