Я вчора танцювала та стрибала прямо по калюжам!!
Я такого не робила вже років з п"ятнадцять! А ще танцювала під гребаний амеріканский невмирущій шлягер про різдво!
Це божевілля!
А ще одна людина сказала мені. що би я сама себе не закривала, тому далі буде мій вірш. Це для мене дуже інтимно та особисто, саме тому я на цьому роблю великий акцент!
Час розлуки
Тонкішем за лист моє серце стає,
Бо час не дає йому дихати вільно.
І більше за відстань доріг віддає,
Щоб не сумувати за тобою так сильно.

З великих томів самих ярких чуттів,
Залишилось тільки туга і незрада.
Зриваючи лист із низок почуттів,
Обплескує серце пеплом розради.

Друкую словник із своїх відчуттів,
Із низки тих слів, що хотілось сказати.
А надписи долі нагадають мені,
Літерой першой твоє ім’я написати.

Шепочу: - “люблю”, - до крику, до болю,
Але розумію - ти далеко, не поряд.
Збираючи разом сталеву волю,
Звіряю себе, що люблячи так не говорять.