Вчора думала про те, наскільки все залежить від людини? Тобто, що ти можеш сам зробити для себе чи для когось? Скільки часу іде на незрозумілі речі, на звичайну ЛЕНЬ, на пусті розмови...
Коли є мета, треба зробити все і навіть більше, але досягти її! Часто навіть не розуміючи цього, кидаєш все на пів дороги, а потім локті гризеш.
Навіть в кохані треба зуміти зробити максимально більше, аби досягти мети... Бо це почуття, як не любить (цікаво виходить) тих, хто нічого не робе...
Треба робити, творити, йти вперед, а не чекати на розі доріг, піднявши руки верх та тримаючи листівку - "я чекаю на тебе, моє кохання..."