Першим прилетів Макс, він був в Дубаях вже 26 березня. Перший місяць жив в готелі, звикав до того що кожного дна потрібно ходити на роботу :) (2 роки він роботу робив віддалено, іноді навіть лежа на дивані :) ) Ткож займався пошуками квартири та оформленням документів для наших з Анею віз. Наші візи були готові 19 квітня. І вже на 21 квітня на 20-20 вечора у нас були придбані квитки!
Урааа! Ми вилітаєм до тата.
ВИдно було що навіть Аня вже скучила за татом за цей період, коли бачила його при розмові через скайп то швидко бігла до монітора щоб дати тату "Цьом" :) Тато теж добряче за нами скучив :)
І от 20 квітня ми вирушили з Березного до Києва. Вирішили переночувати в Києві щоб для дитини не була така тяжка подорож. Але звчиайно все вийшло не так як ми собі напланували. Аня не дуже добре перенсла дорогу в автомобілі, тому 21 з ранку ми викликали лікаря , яка запевнила нас що все добре і можна спокійно вирушати в дорогу.
Біля 17 години ми почали вирушати до Аєропорту. Проводжали нас всією великою родиною! Батьки Максима, Юра з Танею і Вадіком, мій Тато та наші дуже хороші друзі Ліля і її донечка Крістінка. Прощання пройшло без сліз, тихо і спокійно :)
І близько 18 години ми були в Аєропорту.
Після проходження всіх реєстрацій всі Аніні недуги як рукою зняло. Вона бігала по магазину " дьюті фрі" і постійно намагалась схопити якусь косметику...як справжня жінка любить шоппінг :)
З нами летіла ще одна дівчинка Сонечка 1,3 роки. Тому поки чекали літака дівчаткам було чим зайнятись : Відбирали одна в одної іграшки, печиво , водичку, дружно тікали від мами в магазин. :) Головне що дітки почувались чудово!
Літак трошки затримався і посадка почалась близько 20-00. В аєропорту де складно було проходити з коляскою завжди можна було попросити когось про допомогу, сам звичайно ніхто допомогти не намагався :)
Коли ми зайшли до літака в Ані знову було море нових вражень !!! Нові люди, багато лам зі світлом, ремні безпеки, стільчики для їжі.. Першу годину польоту ми все це уважно роздивились, все повідкривали-позакривали по разів 15, потім заспокоїлись трішки і Аня примостилась спатки. Так і проспала до кінця перельоту. Іноді трішки хникала але сусідам думаю не дуже заважала :)
Звичайно втомились руки за 5 годин тримання малечі на руках, але це дрібниці. Головне що проліт пройшов чудово! І Аня почувалась добре.
Коли я побачила перші вогні міста через віконечко літака у мене виникло питання : Чи не в Лас-Вегас ми потрапили ? :))
Все дуже освітлене, різнокольорові вогні, величезні будівлі!
Аєропорт теж вразив розмірами і кількісттю літаків.
По прильоту була ще маленька неприємність, довго не віддавали коляску для Ані. Аня в цей час міцно спала на плечі в мами :)
Коли нам подали коляску звичайно Аня прокинулась і уважно розглядала нову територію і людей.
В аєропорту ми швидко отримали ориінал візи, пройшли скан сітчатки очей. Тут є спецільні працівники в аєропорту які в чергах видивляються людей з дітками і проводять їх через швидку чергу, так званий "фаст трак".
Після проходження всіх документальних точок ми забрали багаж і направились до тата.
Тато вже чекав нас на виході з Аєропорту. Одразу взяли таксі і напрвились в готель відпочивати.
Ось таким був наш переліт якщо коротко :) ... Далі буде