За двома зайцями.
08-09-2006 14:03
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
Я не цитую назву фільму про Свирида Петровича та Броню Прокіпівну. Я маю на увазі українську приказку, яка означає гнатися за двома зайцями й жодного не поцілити.
Власне кажучи я маю на увазі сучасне українське та російське кіно.
Що відрізняло радянське кіно від сучасного? Чому старі фільми можно передивлятися багато разів із задоволенням, а сучасні картини на кшталт "Штольні" й додивитися до кінця тяжко й нудно?
Тому що наше кіно було духовним, а з американських штанів я виріс класі у п"ятому після "Зоряних війн", "Луни 44", "Польоту навігатора", "Твін піксу", "Обличча зі шрамом", "Хрещеного батька" й інших.
Тобто от де різниця - духовне й моральне проти яскравого й синтетичного.
Сучасні режисери та продюсери (як українські, так і російські) чомусь вирішили, що наше кіно, в тому вигляді, яким воно було раніше не цікаве глядачу. А женучись за двома зайцями вони не поцілили жодного. У Голівуді все одно більше грошей на спецефекти й таке інше. А наше кіно втративши ту духовність й не досягнувши рівня тієї "жувальної гумки" залишилось просто ніяким. Прикро, і тим більше прикро, що це все знімають здебільшого ті самі люди, які раніше творили чудові картини.
Пригадайте лишень "Пропалу грамоту" Миколайчука й інші фільми за словами Миколая Васильовича Гоголя, що їх виробляла студія імені Довженка. А "Тіні забутих предків", а інші?
Хто вирішив за нас, що нам цікавіше дивитися "Штольню"?
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote