Оце так так, круто... :)Де ж ви, чоловіки для яких я ідеал? Нема...;)

В колонках играет - С.К.А.Й. - Зникаю
Настроение сейчас - першо-весняне

Ось і весна... А на дворі сніг, заметіль... Сьогодні, йдучи до дому, я купила собі в автоматі гарячий шоколад, і маленькі, дрібні сніжинки падали в нього і дуже швидко танули, розчинялися. Я не вбачала в цьому якоїсь глубокої філософської думки чи підтексту, на це просто було цікаво дивитися. Так само цікаво, як ловити великі пір'я снігу, поволі опускати ложку з цукром в чай, спостерігаючи як він зникає під навалою води, чи довго крутитися на місті, а потім впасти на траву і дивитися як небо танцює над головою. В навушниках грала пісня "Холодного сонця", а мені хотілося скинути куртку та бігати і сміятися під цим снігом. Адже на дворі знову весна - моя улюблена пора року. Свіжа, шалена, швидка, невмируща, вічно молода! Ми всі так чекали на неї...

В колонках играет - Холодне Сонце "Там, де я"
Настроение сейчас - мінливе

Люди... Які вони цікаві, усі такі різні! Кожен з них особливий, єдиний. Я також особлива. Моя особливість в тому, що я - посередність. Звичайнісінька собі посередня посередність. І це вже само по собі дивно. Звичайно, моїй достатньо егоїстичній та самозакоханій душі кортіло б виділятися, бути надзвичайною. А я просто над звичайна. Та не будемо плакати, в кінці кінців, і в мене досить цікаве життя, я енергійна, тому постійно прагну діяти, і намагаюся не помічати марність цбого. Я маю багато друзів, і всіх дуже люблю. Вони та моя сім'я - найдорожче, що я маю в цьому житті. І все одно, кожен день в мене таке почуття, що я все роблю марно, метушуся, бігаю, і не маю нічого в результаті. Я нічого не знаю, вірніше, знаю дуже мало, і стільки ж можу... Та хіба це перепона для пустоголового щастя? Будемо щасливими, забудьмо все, про що не можна забувати...

В колонках играет - Мері - Ромео
Настроение сейчас - мрійливе

Щось дивне, надзвичайне є в цьому світі. Я досить часто це помічаю. Зазвичай це відчуття ховається за денними проблемами та сірісьтю хмар, але іноді, раптом, я підіймаю обличчя до неба і бачу... Бачу казковий сніг, що пір'ям падає до моїх ніг і на моє волосся, бачу срібне небо вгорі і яскраві очі перехожих. Зима... А потім яскраво-зелені дерева. Ця зелень настільки свіжа, що очі не можуть їю напитися! А свіжий вітер, що дме в обличчя, що доносить бризки ніжно-блакитного дощу! І цей запах! Чарівний запах весни... А потім жовте сонце вгорі, гарячий пісок і синє море внизу і вгорі. Літо не моя улюблена пора, але і воно має свої переваги: солодка полуниця, черешня, темінь теплих ночей і танці на піску до ранку... Осінь...Яскраве листя, знов небесна свіжість, але вже інша, сумна і щаслива одночасно, ніжна і трохи похмура... Це все світ. Мій світ. Твій світ. Він чудовий.

Привіт, сонце, зорі, небо. Я скучила за вами. Як же не вистачає вас у сірі дні, коли всі йдуть, опустивши очі, дивлячись вниз, безрадісно, безнадійно... Світіть для мене! Хоч сьогодні, хоч один раз, але світіть..